стан абсолютної апатії

Як вибратися зі стану абсолютної апатії?

Стан абсолютної апатії

Анонімний лист від нашої читачки:

Я Оля, мені 22. Вже більше 4-х років живу сама та далеко від батьків. Ще коли навчалася в школі, мріяла про незалежність та не хотіла жити з батьками, в нас не такі близькі стосунки і я завжди мріяла бути далеко від дому, щоб залишити “минулу мене” та почати усе з початку. Після поступлення в університет вони ще більше ускладнилися. А тим, що у мене стало малого вільного часу — зникли і друзі. Нових друзів чи знайомих мені складно завести, навіть сама не розумію чому. Я ніби відкрита дівчина і легко заводжу нові знайомства, потім ніби переключаюся і перестаю підтримувати зв’язок. Якось через це відчуваю себе дуже самотньою, адже якби було ще якесь захоплення та його немає, і чесно, немає бажання і шукати. Крім університету і не маю чим зайнятися, тому часто плачу і не хочеться нічого робити.

Іноді є дні внутрішнього піднесення, коли хочеться щось робити, з’являється настрій, але не на довго. Потім знову з’являється апатія, і я кидаю все чим займалася, знову сльози та нічого не хочеться. Останнім часом я відчуваю сильне загострення, в університет немає бажання ходити, говорити ні з ким теж не хочеться, іноді не бачу змісту прокидатися, бо всі дні схожі на інші. Немає мети, цікавості пізнавати щось нове, друзів і я не знаю, що з цим робити.

Як вийти з стану абсолютної апатії?

Олю, ваш стан потребує підтримки спеціаліста та надання психологічної підтримки. Стан байдужості знайомий всім людям, але в одних він швидко минає, для інших стає справжньою хворобою.
Щодо вашої ситуації, то ви зіштовхнулися з історією коли вам вдома було погано і ви хотіли своїм переїздом від батьків змінити ситуацію, та можемо сказати, що утікали від себе самої. Спробуйте дати собі відповідь на запитання: «Коли я перестала відчувати радість? Коли мої почуття перестали існувати? В який момент все хороше зникло?»

Це допоможе визначити, з чого почався ваш стан абсолютної апатії. Коли ви дасте відповідь на це запитання, знайдіть свою фотографію в цей період часу, покладіть на видне місце і почніть розмовляти з нею кожного дня по кілька хвилин. Потрібно говорити з нею про свої справжні почуття, про мрії, про те, що вас в цьому віці найбільше турбувало та про все, що лиш приходить на думку. Це вам допоможе проговорити проблему, зрозуміти себе, свою цінність і прийняти себе такою, як ви є.

Якщо апатія спровокована невеликими неприємностями, треба побалувати себе. Наприклад, можна піти в кіно або на концерт, посидіти в кафе або пройтись крамницями, піти на футбол або на дискотеку. Отримані емоції виведуть зі стану байдужості, найскладніше тут — змусити себе «лікуватися». Лікування такого стану ускладнюється тим, що не завжди людина може відрізнити її від просто поганого настрою, а під час загострення ні про яке лікування не думає, оскільки байдужа не тільки до навколишніх, але й до себе. Не дозволяйте собі бути на самоті, бо ситуація погіршиться і вийти з такого стану буде складніше. Не займайтеся самолікуванням, бо апатія може бути наслідком серйозного захворювання. Тому при частих проявах цього стану краще проконсультуватися у фахівця.

Читайте більше про консультацію психолога!

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР